Тема 2. Загальні положення про штукатурні роботи

Урок 11. Види та призначення звичайних штукатурок

На цьому уроці ми розглядаємо питання:

Перше питання: шари штукатурки

Друге питання: призначення штукатурних шарів

Третє питання: товщина штукатурних шарів

Четверте питання: рухливість розчину

Питання самоконтролю

1. Шари штукатурки

Залежно від товщини штукатурного шару та їх кількості, якості опорядження (згідно ДБН та БНіП), а також способу його нанесення штукатурку поділяють на просту, поліпшену і високоякісну.

Просту штукатурку застосовують для штукатурення поверхонь у підвалах, складах, тимчасових будівлях, а також у підсобних приміщеннях громадських і виробничих будівель. Проста штукатурка завтовшки не більше ніж 12 мм складається з двох шарів (рис. 11, а). Після нанесення розчину на поверхню його розрівнюють соколом, напівтерком і затирають теркою.

Поліпшену штукатурку («під правило») застосовують у житлових і громадських будівлях (дошкільні заклади, лікарні, школи тощо). Така штукатурка складається з трьох шарів (рис. 11, б). Загальна товщина її не перевищує 15 мм. Затерту теркою штукатурку перевіряють контрольним правилом 2 м завдовжки.

Високоякісну штукатурку («маячну») застосовують у будів­лях першого класу: театрах, клубах, музеях тощо. Вона складається з трьох шарів і має бути завтовшки не більше ніж 20 мм (рис.11, в). Виконують її по маяках, тобтопопередньо закріплених на поверхні тонких рейках або зроблених із розчину смугах, товщина яких відповідає товщині майбутнього підготовчого шару штукатурки. Розрівнюють нанесені між мая­ками шари штукатурки правилом, якщо маяки були з розчину, або малкою при застосуванні інвентарних маяків.

Правильність виконаної штукатурки перевіряють контрольним правилом не менш 2 м, рівнем, ватерпасом або рейкою з виском.

Рис. 11. Товщина і послідовність нанесення шарів звичайної штукатурки залежно від її  призначення:    

а — проста; б — поліпшена; в — високоякісна;

1— основа; 2 — набризк; З— грунт; 4 — накривка

  

2. Призначення штукатурних шарів

Обштукатурювати слід пошарово, тобто на поверхню послідовно, через певний час, накидають три шари штукатурки — набризк, грунт та накривку. Одразу накидати товсті шари штукатурки не можна, оскільки вона може сповзти під час роботи, а після висихання розтріскатися.

Набризк - перший шар штукатурної накиді. Він заповнює ліквідує нерівності та інші дефекти поверхні. Товщина шару залежить від виду поверхні та способу накидання розчину . Для набризку використовуйте сметано-подібні розчини.

Розчин шару набризку, розтікаючись на всій поверхні, міцно зчеплюється з нею й утримує наступні шари — ґрунт, накривку. Щоб розчин набризку був рівної товщини, його потрібно набирати однаковими порціями та накидати з однієї відстані. Набризк не розрівнюють, знімають лише надлишок з надто товстих ділянок.

Набризк завжди накидайте навкидь, а не намазуйте, тоді він ліпше зчепиться з поверхнею.

 

Ґрунт - другий шар штукатурної накиді, є основним (за об'ємом) шаром. Він накидається після набриску і утворює необхідну товщину штукатурки, вирівнює поверхню.

Залежно від необхідної товщини штукатурного шару ґрунт накидають в один, два, а іноді й у три шари.

Перший шар ґрунту накидають навкидь, другий і третій — намазують. Після накидання грунту маяки усувають (гіпсові — вирубують), а утворений простір заповнюють розчином.

Накривка — третій шар штукатурки, що утворює тонку м'яку плівку, яка добре затирається або загладжується.

Зазвичай використовують:

вапняний (1:1- 2), цементний (1:1- 4,5) та цементно-вапняний (1:1-1,5:1,5 - 2) розчини.
Розчин для накривки більш масний — у його складі більше дрібного піску та вапна. Крупнозернистий пісок не може бути ви­користаний як заповнювач для розчинів накривки, оскільки під час затирання (загладжування) його частинки лишають борозни.
Отже, пісок перед приготуванням розчинової суміші просіюють крізь сито з дрібними отворами. Накидати накривку можна навкидь або намазуванням.

3. Товщина штукатурних шарів

Товщина шару залежить від виду поверхні та способу накидання розчину.

(Мал.11.1)

                         Мал.11.1  Товщина шару розчину для набризку

Залежно від необхідної товщини штукатурного шару грунт накидають в один, два, а іноді й у три шари.

Товщина ґрунтового шару становить:

- вапняні, вапняно-гіпсові розчини — 7 мм;

- цементні, цементно-вапняні розчини — 5 мм.

Розчин для ґрунту приготовляйте трохи крутіший за розчин для набризку, враховуйте при цьому наявність у розчині гіпсу.

Товщина накривки не перевищує 2 мм.

  

4. Рухливість розчину

Рухливість розчину для набризку:

-  8—12 см за ручного способу накидання;

-  8—10 см за механізованого способу накидання.

Рухливість розчину для ґрунту становить:

-       7—8 мм (розчин без гіпсу);

-       8—10 мм (розчин з гіпсом).

Рухливість розчину для накривки – 10-12 см.