Тема 2. Загальні положення про штукатурні роботи

Урок 18. Вимоги до поверхонь, що підлягають штукатуренню

На цьому уроці ми розглянемо питання:

Перше питання: основні вимоги до поверхонь, що підлягають штукатуренню

Питання самоконтролю

1. Основні вимоги до поверхонь, що підлягають штукатуренню.

Якість штукатурки залежить:

- від якості розчину;

- способу опорядження штукатурного шару;

- від виду і якості поверхні, що підлягає штукатуренню.

Щоб штукатурний шар міцно тримався на поверхні, вона має бути шорсткою. Конструкції, що штукатурять, повинні бути стійкими, міцно закріпленими, збудованими в межах дозволених відхилень по вертикалі і горизонталі. Якщо конструкція вібруватиме, нанесений на неї шар штукатурки буде тріскатись і відшаровуватись, а в разі відхилень конструкції від вертикалі або горизонталі потрібно буде наносити на неї потовщений шар розчину та виконувати додаткові роботи щодо підготовки поверхонь: вирубувати виступи, набивати сітку або цвяхи, обмотуючи їх дротом.

За технічними умовами без спеціальної (додаткової) підготовки штукатурять:

- якщо відхилення поверхні і кутів конструкції від вертикалі не більше 10 мм на поверх – при кладці з цегли і дрібних блоків або при виготовленні конструкції з деревини;

- не більше 20 мм – при кладці з буту, бутобетону та бетону;

- відхилення перекриття від горизонталі не більше 2 мм на 1 м довжини і не більше 10 мм на одне приміщення.

На поверхнях не повинні залишатися незакладені великі отвори, щілини та борозни.

Дерев’яні стелі та перегородки обшивають дошками завширшки не більше 10 см. Широкі дошки повинні бути розколоті та закріплені цвяхами так, щоб залишились поздовжні щілини.

Штукатурити всі вертикальні конструкції будівлі можна лише після їхньої усадки. Дерев’яні стіни з колод чи брусків, а також саманні штукатурять лише після повної усадки, бажано через декілька місяців після спорудження.