Тема 3. Підготовка поверхонь під обштукатурювання

Урок 25. Підготовка дерев’яних поверхонь

На цьому уроці ми розглядаємо питання:

Перше питання: особливості дерев’яних поверхонь.

Друге питання: штукатурна дрань, її види.

Третє питання: дранкування поверхонь.

Питання самоконтролю

1.  Ообливості дерев’яних поверхонь

Поверхні дерев'яних конструкцій мають погане зчеплення з розчином, тому перед обштукатурюванням вживають заходів що­до забезпечення міцності штукатурного шару — на поверхню на­бивають штучну чи щитову дрань.

2.  Штукатурна дрань, її види

Дерев'яні поверхні для створення шорсткості перед оштукатурюванням оббивають дранню.

Штучна дрань — тонкі дерев'яні планки завдовжки 1000—2500 мм.

Залежно від способу виготовлення така дрань поділяється на скіпальну (щипану) і пиляну.

Скіпальна (щипана), яку одержують шляхом розколювання хвойних порід уздовж волокон, а пиляна дранка виготовляється з відходів деревини.

Пиляна дрань значно уступає за міцністю, тому що в неї перепилені річні кільця. На будівництво дрань надходить у пучках по 50 – 100 штук.

Характеристика драні за розміром

                                                                                                                                                                                     Таблиця 3.1

Вид драні	Розмір (мм)
	ширина	товщина
Скіпальна: а) рядова б) відбірна в) шпонова	12 – 30 15 – 25 14 – 30	2 – 5 3 – 4 2 - 5
Пиляна	25 – 40	5 - 7

3.  Дранкування поверхонь

 Дранкування — дуже трудоємна робота, тому штучну дрань за­стосовують для дранкування невеликих площ обштукатурюваних поверхонь. Якщо обсяг робіт виміряється сотнями квадратних метрів, застосовують дранкові щити, виготовлені централізовано на спеціальних верстатах-шаблонах.

 Розміри щитів становлять : 300x700 мм, 2000x600 мм, 1500x500 мм.

       Технологія підготовки дерев'яних поверхонь складається з кіль­кох етапів

1. Дошки завширшки понад 100 мм надколюють і надколи заклинцьовують, щоб утворилися щілини завширшки 5—12 мм. Такі надколини усувають внутрішнє напруження дощок і забез­печують вільне переміщення деревини за її зволоження й виси­хання. Якщо цього не зробити, дошки пожолобляться.

2. Відсортовують дрань на нижні ряди, що називаються про­стеленими і верхні — вихідні. Вимоги до драні: відсутність гниль­ності, цвілі; вихідна дрань має бути товстою (не більше ніж 5 мм), завширшки 15—20 мм.

Відсортовану дрань розкладають окремими пучками.

3. Починаючи з низу стіни, дранкують (простелена дрань) під кутом 45° до підлоги, дотримуючись відстані між дранками не більше ніж 45 мм.

Для простеленої драні можна використовувати криву і вузьку дрань, але завтовшки не менше ніж 3 мм (тонша дрань не забез­печує достатнього зчеплення розчину з поверхнею).

Під час дранкування краї драні насаджуються на два цвяхи, забиваючи їх злегка, щоб вони могли тільки утримувати дрань.

4.  Набивши 1—2 ряди простеленої драні на стінах і повністю на стелі, починають вихідне дранкування: під кутом 45° до підло­ги, а кут між окремими дранками — 90° (мал.3.1,а). Окрему дран­ку притискають до поверхні лівою рукою, якою тримають також цвяхи. Приставляючи цвях до краю дранки, завдають по ньому легкий удар молотком. Потім забирають руку і завдають сильніший удар, щоб цвях забити повністю. Забивають цвях швидко — з двох ударів. Один з цвяхів прибивають під прямим кутом, другий — під кутом 45° в бік краю драні (мал.3.2).

                       Мал.3.1  Підготовка дерев'яних поверхонь:

а) розташування драні; б) утворення за­зору між дранню і поверхнею; 

в) зчеплення розчину з дранню; 1 — простелена дрань; 2 — вихідна дрань; 3 — зазор між вихідною дран­ню і поверхнею; 4 — штукатурка.

Мал.3.2   Положення цвяхів для дранкування:

                                                а-під кутом 45 ^о;   б- під кутом 90 ^о

 У стінах через дві простелені драні в третю, на стелі — через одну вбивають проміжні цвяхи (мал.3.3).

 Мал.3.3. Дранкування стіни   

5. Краї нарощуваних дранок з'єднують не впритул, а з зазорами 2—3 мм. З'єднання без зазорів при намоканні призводить до жолоб­лення країв драні та здутість, що спричинює розрив штукатурки.

Для  дранкування стежать за тим, щоб розмір утворених ромбів становив 45x45 мм.

Зазор між дранню і обштукатуреною поверхнею забезпечує зачеплення розчину за дрань (мал.3.1 б, в).

Процес підготовки дерев'яних поверхонь потребує специфіч­ної організації робочого місця.

                  Організації робочого місця  для дранкування

На робочому місці опоряджувальника мають бути обладнання, матеріали і знаряддя праці, потрібні для виконання опорядження, їх розміщують так, щоб під час роботи не доводилося робити зайвих рухів (мал.3.4). Ручний інструмент, який беруть правою рукою, має лежати справа, а той, що беруть лівою рукою - зліва. Якщо для роботи потрібен столик, то його встановлюють так, щоб з цього місця можна було виконати якнайбільший обсяг роботи.

Велике значення для організації робіт має своєчасна підготовка матеріалів і поточне забезпечення ними опоряджувальника. Тому в спеціально відведених приміщеннях заздалегідь сортують дранку, готують драночні щити . Підготовлені матеріали в процесі роботи ритмічно подають на робочі місця.

Мал.3.4  Організація робіт за дранкування: 

шт - 1;  шт - 2 - місце перебу­вання штукатурів;  1- ящик з інструмен­том; 2 — пучки штучної драні. Стрілками показано напрямок руху штукатурів.
                         

Для  дранкування внизу стіни запас драні кладуть на підлогу чи ставлять біля стіни. Коли дранкують вище чи на рівні грудей, пу­чок дранок ставлять на підставку. Використовують для роботи штукатурний молоток та будівельні цвяхи завдовжки 30-40 мм з круглою головкою.