Тема 9. Опорядження поверхонь гіпсокартонними листами

Урок 47. Монтаж металевих та дерев’яних каркасів гіпсокартонних систем

На цьому уроці ми розглядаємо питання:

Перше питання: загальні відомості про комплектуючі системи

Друге питання: монтаж дерев’яних каркасів гіпсокартонних систем

Третє питання: монтаж металевих каркасів гіпсокартонних систем

Питання самоконтролю

1.       Загальні відомості

Металеві профілі «КНАУФ» є однією із головних складових комплектних систем КНАУФ і служать для формування каркасів, різних по конструкції і призначенню, в тому числі і для збірних перегородок. Каркаси в свою чергу є жорсткою основою для кріплення гіпсокартонних листів.

КНАУФ - профілі виготовляються в відповідності з ТУ 1121-004-04001508-2003 і представляють собою довгомірні елементи, виконані методом холодного прокату на сучасному профілегнучкому обладнанні тонкої стальної стрічки з номінальною товщиною 0,6 мм, що забезпечує високі міцні характеристики конструкцій КНАУФ. Стандартна довжина профілів складає 3000 мм, 3500 мм, і 4000 мм, але по погодженні з замовником профілі можуть бути виготовленні з іншими розмірами.

Стінки профілів CW, UW виконані з повздовжніми гофрами, які надають профілям необхідну жорсткість.

Так як більшість металів піддаються агресивній, руйнуючій дії деяких речовин, які знаходяться в складі повітряного середовища, КНАУФ – профілі випускаються тільки з оцинкованим покриттям. Цинк на повітрі покривається шаром вуглекислого цинку, який захищає метал від окислення. Цинкове покриття міцно з’єднане з поверхнею сталі, утворює ефективний захисний шар, який може бути пошкоджений тільки шляхом дії на нього концентрованих кислот. Місця розрізів оцинкованих профілів не потребують додаткового захисту від корозії.

Нарізання і кріплення профілів проводиться за допомогою різних пристосувань і інструментів ( ножиці по  металу, просікачі, кутові шліф машини і т.д.).

Щоб змонтувати металевий каркас гіпсокартонної системи використовують кріпильні елементи, які можна поділити на 2 групи:

1. Самонарізні шурупи для з’єднання елементів металевого каркасу між собою;

2.  Дюбелі для кріплення направляючих профілів до несучих конструкцій.

Самонарізні шурупи для з’єднання елементів металевого каркасу між собою. Направляючі і стоякові профілі металевого каркасу з’єднують між собою самонарізаючими шурупами. Їх можна поділити на 2 типи:

-     LN;

-     LB.

Всі типи цих шурупів мають товщину 3,5 мм.

Саморізи типу (LN) виготовляються з гострим кінцем для проколювання металевого профілю.

Самонарізні шурупи типу (LN)  застосовуються для кріплення елементів каркасу між собою при товщині металу до 0,7 мм.

Довжина самонарізних шурупів типу (LN) – 9; 11; 16 мм.

Саморізи типу (LВ)   мають вістря гвинтоподібної  форми; їх називають свердлячими само нарізними шурупами. Застосовують їх для кріплення елементів металевого каркасу між собою при товщині металу від 0,7 до 2,2 мм.

Довжина самонарізних шурупів типу (LВ) – 9,5; 16 мм.

Дюбелі для кріплення направляючих профілів до несучих конструкцій:

  - дюбель анкерний пластмасовий

Застосовується для кріплення направляючих профілів до несучих конструкцій. Дюбель швидкого монтажу. Для монтажу пластмасового ударного дюбеля необхідно забивати ударний шуруп в пластиковий дюбель, але можна і вкручувати викруткою або шуруповертом. Рекомендується використовувати переважно на стіні і підлозі.

- дюбель анкерний металевий

Застосовується для кріплення прямих підвісів до несучих конструкцій. Анкер-клин складається з двух частин; корпуса і клина. При вбиванні клина в корпус діаметр анкера збільшується і розпирає його в отворі.

 

2.       Монтаж дерев’яних каркасів гіпсокартонних систем

У будівництві застосовують як хвойні (сосна, модрина, ялина, ялиця, кедр) так і листяні (дуб, ясен, бук, береза, осика) породи.

Унаслідок коливання вологості деревини відбувається небажана зміна розмірів і форми виробу. Для виготовлення дерев’яної обрешітки зазвичай беруть бруски хвойних порід товщиною приблизно 40мм. Відносна вологість таких брусків не повинна перевищувати 18-20%.

На підлозі, де передбачено проектом  накреслюють лінію, яка буде границею розміщення дерев’яного каркасу. Коли розмічальна лінія накреслена, то на ній треба зробити позначки, де будуть стоякові бруски. Відстані між стійками дорівнює 600 мм в типових рішеннях. В окремих конструктивних рішеннях відстані можуть бути 300-400 мм. Щоб полегшити монтаж треба на підлозі, по лінії розміщення направляючого бруска, помітити; місця установки опор (стійок), товщину ГКЛ, дверних пройомів. Потімне обхідно перенести позначки лінії де буде розміщений направляючий брусок і позначки розміщення дерев’яних стійок на стелю.

Лицьова поверхня бруска, на яку прийдеться стик двох гіпсокартонних листів, повинна бути не вужчою за 80мм. Якщо в наявності на будівництві не має брусків потрібної ширини, то підкожну кромку треба встановити додатковий брусок.

Щоб брусок був розміщений строго вертикально, його щільно прижимають до стіни і перевіряють виском або будівельним рівнем. Приставляючи брусок до стіни, треба досягти того, щоб його верхній і нижній краї в вертикальному положенні щільно прилягали до стіни. Якщо в середній частині брусок приймає ввігнуте положення (нерівності на стіні), то в місцях встановлення дюбелів між стіною і бруском можна підложити шайбу потрібної товщини. Виготовити такі шайби можна безпосередньо на об’єкті з фанери, картону, шматочків дерева або іншого матеріалу, який підходить.

Направляючі бруски до основ можуть закріплюватися за допомогою шурупів (до дерев’яної підлоги).

До лінії позначеної на підлозі прикладають направляючий брусок і просвердлюють отвори для кріплення. Кожен брусок повинен бути закріплений не менше ніж трьома дюбелями. Відстань між крайнім дюбелем і стіною або стелею повинна бути не більше 10 см. В залежності від того. Який тип дюбелів був вибраний, їх встановлюють або в отвори в бруску, або зразу в отвори в підлозі і закручують шурупи.

Після закріплення направляючих брусків до підлоги переходять до кріплення направляючих брусківна стелі. По завершенні цих робіт переходять до монтажу несучих стійок дерев’яного каркасу.

Брусок прижимають до поверхні в тому (положенні) розміщенні, яке він займе після монтажу. Просвердлюють в дерев’яному бруску наскрізні отвори з кроком 80-100см так, щоб свердло на виході робило позначки на поверхні. Діаметр свердла повинен відповідати або бути трошки меншим діаметра шурупів, що використовуються. Після цього можна сміливо свердлити отвори в поверхні, на якій кріпитимуться бруски, вони обов’язково співпадуть з отворами в бруску.

3.       Монтаж металевих каркасів гіпсокартонних систем

Металевий каркас повинен виконуватися в суворій відповідності з технологією, за чинними стандартами і правилами.

На напрямні профіліUW, з метою забезпечення надійної звукоізоляції приміщення, необхідно наклеїти поліуретанову або пінкогумову самоклеючу стрічку. Звукоізоляційний ущільнювальний прошарок призначений гасити коливання підлоги, чим і забезпечить надійну звукоізоляцію. Якщо на будівельному об’єкті немає в наявності самоклеючої стрічки. то на направляючий профіль ( UW) можна нанести силіконовий герметик.

Направляючі UW-профілі до основ можуть закріплюватися за допомогою шурупів (до дерев’яної підлоги); електрозварювання (до сталі); болтів і дюбелів до (бетону, цегли). Крок отворів для дюбелів в металевому направляючому профілі становить 600-1000мм.

До лінії позначеної на підлозі прикладають UW- профіль і просвердлюють отвори для дюбелів. Кожен профіль повинен бути закріплений не менше ніж трьома дюбелями. Відстань між крайнім дюбелем і стіною або стелею повинна бути не більше 10 см. В залежності від того. Який тип дюбелів був вибраний, їх встановлюють або в отвори в профілі, або зразу в отвори в підлозі і закручують шурупи. З метою підсилення анкетування напрямного профілю UW до підлоги в місцях кріплення використовують накладки із стрічкової сталі.

Після закріплення UWпрофілів до підлоги переходять до кріплення направляючих профілів на стелі. По завершенні цих робіт переходять до монтажу несучих стійок металевого каркасу СW-профілів.

Розмір стійок СW-профілів повинен бути менше відстані між верхньою і нижньою направляючими приблизно до 10 мм.

Для з’єднання металевих елементів каркасу різних типів профілів (напрямних, стоякових) застосовують само нарізні (стальні) шурупи з вістрям свердлового типу і циліндричною головкою типу LN 9,5 або LN 16 з використанням шуруповерта.

При влаштуванні металевих каркасів, допускається з’єднання стоякових профілів за довжиною. З’єднання здійснюється за допомогою шурупів з на хльосткою  даного профілю на другий не менше 0,5 м. Величина нахльосту залежить від номера стоякового профілю: для СW50/50-0,5 м;  СW65/50 – 0,65м; СW75/50 – 0,75 м;  СW100/50 -1 м. Стики профілів треба розмішувати в стінках каркасу в розбіг, враховуючи, що в одній горизонтальній площині не повинно бути стиків СW– профілів більше ніж 20% стійок.

Монтаж каркаса стелі починається з установки направляючої рейки UD по периметру кімнати, вздовж по відбитій контрольної лінії. 

UD-профіль можна монтувати на стіну дюбелями діаметром 6 мм. Якщо на профілі немає отворів для кріплення, то з допомогою перфоратора  можна впевнено пробитии дірки через м’яку сталь профілю прямо в бетон. Вставляємо дюбель, обережно постукуючи молотком, після чого забиваємо дюбельний цвях-шуруп.

Далі кріпляться П - подібні підвіси на основну стелю по контрольним лініям. Прикручуються CD-профілі, орієнтуючись на підвіси. Довжина профілю в загальному повинна бути на 5-10 мм менше довжини приміщення. Якщо довжини консолей не вистачає, то можна використовувати профільні подовжувачі або зробити їх із залишків CD. Після чого їх потрібно вставити в рейки, з’єднати і зафіксувати їх шурупами. Своїми міцнісними властивостями пристрій подовженого профілю не поступається цілісному елементу.